В полку её звали Смуглянкой
На редкость была хороша
Механик водитель танка
Девушка с Иртыша
В сорок четвёртом далёком
В Крыму полыхала война
Под городом Перекопом
Геройски сражалась она
Свою, выручая пехоту
Зная, что враг хитёр
Ночью, подкравшись к дотам
Расстреливала их в упор
Бранил командир и сурово
Не раз обещал наказать
Валя давала слово
Но мчалась в пекло опять
Но вот Севастополь, жаркий
Танковый, яростный бой
Что-то вдруг вспыхнуло ярко
Всё, заслонив собой
Дождик весенний слезинками капал
Машина пылала огнём
Седой комбат, по отцовски заплакал
Сняв запылённый свой шлём
Её хоронили солдаты
Молча почти не дыша
Вдали громыхали раскаты
Закат догорал не спеша
Суровые лица танкистов
Застыли в прощальном строю
Клялись отомстить фашистам
Они в предстоящем бою
Ушли краснозвёздные танки
На Запад, на Запад спеша
Но не было с ними Смуглянки
Девушки с Иртыша.
Василий Примак,
г.Орехово-Зуево
Пишу стихи во славу Господа - Бога,о Родине,о природе,о людях
хороших,о защитниках отечества,о любви.
Прочитано 2587 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4.67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
